В’ячеслав Чорновіл…Скільки іпостась в цьому імені? Відомий український політик, журналіст, дисидент, лідер Народного Руху України, українець до глибини душі… Пам'ять про знакову постать нині згуртувала біля адмінбудинку Рогатинської центральної районної лікарні десятки жителів громади. З нагоди відзначення 84-ої річниці з дня народження багатолітнього політв’язня, народного депутата України трьох скликань, голови Народного Руху України В’ячеслава Чорновола тут традиційно відбулося віче-реквієм.
Після покладання представниками влади лампадки й квітів до підніжжя пам'ятної дошки Герою України священик УГКЦ о.Іван Левчук відправив поминальну панахиду. Відтак до учасників віча звернулися секретар міської ради Христина Сорока та голова РО «Народного Руху України» Вікторія Тимків.

Довідково:

В’ячеслав Чорновіл  — український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в’язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років; Герой України (2000, посмертно). Лауреат Міжнародної журналістської премії імені Ніколаса Томаліна (1975).

Ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року.

Разом із іншими видатними діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів. Засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник». Член Української Гельсінської групи. Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки. Кілька разів ув’язнений за «антирадянську пропаґанду» (1967–1969, 1972–1979, 1980–1988). Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні. Сумарно пробув у неволі 17 років. У 1990-1992 рр. — голова Львівської обласної ради. Народний депутат України з березня 1990 р.

Кандидат у Президенти України на виборах 1991 р (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27 %). З 1992 р. і до смерті — голова Народного Руху України. З жовтня 1991 — Гетьман українського козацтва. З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.

Загинув 25 березня 1999 року за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї.