Недільного ранку Кам’янку розбудив радісний церковний дзвін…За традицією він раз у рік кликав жителів цього мальовничого селища на відправу  з нагоди храмового свята. І 12 вересня дзвін  пролунав знову, але цього дня він був особливим, дуже піднесеним. З Божої ласки мрія маленької каплички  із рідкісним іменням Покладання пояса Пресвятої Богородиці справдилася - до неї прибуло десятки прочан з різних куточків.

Стати місцем паломництва

Напередодні свята Покладання пояса Пресвятої Богородиці маленьке селище Кам’янка на Рогатинщині стало справжнім паломницьким центром. Сюди з’їхалися десятки людей, священнослужителі нашої громади, Прикарпаття й Львівщини, представники місцевого самоврядування Рогатинської громади, аби стати частинкою духовного дійства в оновленій святині.

Тутешні  жителі розповідають, що з цього приводу  у  церквах навколишніх сіл навіть скасували недільну  відправу, аби парафіяни разом зі своїми  духовними наставниками  мали змогу побувати на Божественній Літургії у Кам’янці.

Шість священників, серед яких також отці з Фраги, Дичок, Івано-Франківська та Львова, під орудою декана Черченського УГКЦ Василя Кривеня відслужили святочну літургію з нагоди храмового празника. Розпочалася вона з освячення нового фелона та самої будівлі каплиці, що цьогоріч  відреставрована силами вихідців селища й небайдужих до Божої справи людей. У ході відправи  відбулися також єлеопомазання, освячення води.

Віддалене від міської суєти селище у цю мить нагадувало частинку неба. У спокої лісу та синьої блакиті розносилися мелодійні голоси липівського церковного хору, який супроводжував усю відправу. Душу паломників переповнювало умиротворення й усвідомлення: немає нічого важливішого, аніж Світло у середині нас.

Наприкінці заходу священники вручили грамоти і подяки меценатам та людям, котрі сприяли добрій справі щодо відновлення каплиці. Від імені Рогатинської громади привітав краян з такою важливою подією керуючий справами виконавчого комітету Рогатинської міської ради Олег Вовкун та староста Фразького старостинського округу Мар’яна Рій. Очільники також вручили подяку  міського голови Сергія Насалика краянці Романії Готрі,  ініціатива якої, власне, й заклала початок  благодійної справа щодо реставрації Божого куточка.

«Так символічно сталося, що відновлення храму у патріотичному селищі Кам’янка збігається з 30 річницею відновлення  Незалежності України, - зауважив керуючий справами Олег Вовкун. -Кажуть, що кожен храм – це частина неба. У церкві під час  Богослужіння є присутній невидимий Господь, який опікується нами, нашою країною. Тому від міського голови Сергія Насалика  та нашої громади хочу подякувати тим людям, котрі стояли у витоків такої важливою для громади події. Зичу  многая і благая літа всім доброчинникам, а також здоров’я і Божої опіки їхнім  сім’ям ».

Під час заходу також було відслужено спільну молитву за загиблими повстанцями, які спочивають  на кладовищі неподалік храму. А липівський хор виконав кілька патріотичних пісень.

Каплиця з історією

Постійна повсякденна метушня, щоб заробити на прожиття, забезпечити дітей і гідну старість.  Так – зазвичай проходять будні кожного із нас. І це, звісно,  важливо. Але іноді в тій життєвій суєті ми натрапляємо на приклади людей, які своїми справами наголошують – є щось цінніше, потрібніше – миліше люблячому Батьку.  Його підтримка відчутна на кожному кроці такої справи, бо її  творять для добра інших людей. Цю маленьку істину відчули  на своєму прикладі й  благодійники селища Кам’янка, які тривалий час клопоталися  над відновленням каплиці з рідкісною історією.

Уявіть лишень. Селище, куди з великими зусиллями  дістається транспорт, не вистачає чоловічої руки, бо нині заселені тільки  чотири господарства … І тут виникає ідея  реставрувати храм. Як? Де знайти фінанси, людський ресурс, техніку? Хто трудитиметься тут у поті чола день і ніч, зрештою, як доставляти сюди  будматеріали, якщо дорога геть розбита?..

Здавалося б, непосильні речі. Але не тоді, коли вони чиняться для Бога. Саме Він робив  неможливе – можливим та  допомагав ініціативним вихідцям села Кам’янка  зрушити справу з місця. Відтак упродовж більш ніж  пів року добудовано ґанок, оновлено фасад, благоустрій , відремонтовано покрівлю й інші моменти. Загалом проведено роботи на загальну суму понад 300 тис. грн. І все - силами ініціативних краян, меценатів, які не дали занепасти Божому храму з винятковим минулим.

З архівних документів дізнаємося, що ця святиня має давню історію. Ще у грудні  1912 році присілок одержав від митрополита Андрея Шептицького документ, яким було надано дозвіл на побудову каплиці та облаштування цвинтаря  у с-щі Кам’янка. 14 вересня цього ж року на Рукоположення пояса Пресвятої Діви отцем Білінським було освячено саму каплицю. Знакову подію підтверджує  лист до митрополита Андрея Шептицького за підписами комітету (Онуфрій Біда та Михайло Кінаш), який  зберігся архівах. У ньому жителі селища просять блаженнішого виділити допомогу на завершення каплиці. В документі також  зазначено, що на той час у присілку налічувалося  10 хат. Оскільки Кам’янка знаходилася далеко до Мельни й туди було важко дістатись, то жителі «побудували каплицю, визначили місце на цвинтар, все це освятили». Каплиця, цвинтар і образи обійшлися маленькій громаді понад 3000 крон. Зазначено у листі, що жителям навіть довелося влізти у борги, щоб втілити благородну справу… І ось святиня все-таки змогла стати духовною  частинкою селища. Тут не одне покоління краян охрещувало немовлят, давали клятву перед вівтарем нові  сім’ї, проводжали в останню путь жителів та загиблих в бою повстанців .

У пам’яті святині збереглося багато знакових подій, адже після Першої світової війни присілок стає захистом для багатьох патріотів, переслідуваних польським урядом. Крім того, Кам’янка  увійшла в історію України як партизанський край УПА. В основному тут стояла сотня «Полтавців», котра прикривала вишкіл новобранців та допомагала рейдуючим відділам. Частими гостями присілку  у буремні роки були генерал Роман Шухевич, курінні Остап Польовий та відзначений найвищим орденом хоробрості - Золотим Хрестом Бойової Заслуги І кляси - Федір (Дмитро) Карпенко «Яструб».  До речі, тіло  убитого хорунжого «Яструба» та ще кількох повстанців поховані на кладовищі неподалік каплиці. За традицією 12 вересня на їхніх могилах було відслужено панахиду.

Повернути ікону

Минали роки, змінювалася історія, а з нею і Кам’янка. Чимало жителів  цього мальовничого присілка подалися у світи або  перспективніше місто у пошуках роботи. З часом селище осиротіло й тут мешкає лише чотири родини. Але діти не забувають малої батьківщини, періодично навідуються у батьківський край.  Стараються тримати у належному стані місце пам’яті і саму святиню, розуміючи їхню цінність в історії громади.  Відвідує рідні краї й Романія Готра, котра понад двадцять років мешкає у Чехії, саме вона стала ініціаторкою відновлення Божого куточка між лісів.

Краянка пригадує, що у 80 –их роках таємно брала шлюб у цій каплиці. Після цієї події до храму навідалися невідомі та ножем відрізали головну ікону Покладання пояса Пресвятої Богородиці.

«Моя мама запитувала, куди беруть образ, казали, що у музей. Але насправді втопили у річці Свірж», - пригадує жінка.

Романія Готра довго картала себе, що можливо її вінчання спонукало цю втрату. Мабуть, хтось видав її таємницю і храм через таємний шлюб втратив своє серце.

Тривалий час краянка шукала художника-богомаза, який би намалював ікону, схожу до втраченої. І врешті знайшла. Художник Тарас Кліщ з Франківщини виконав ці роботи. Відтак святиня повернулася до каплиці, а пані Романія з легкістю на серці поофірувала собі піклуватися про Божий храм й надалі. При нагоді вона приходила до Богородиці  з дарунками – новими рушниками, іншими церковними речами. Жінка відчувала, що це її покликання  - допомогти каплиці й приводити до неї прихожан.

«Пригадую, придбала вишиття нове до храму і ділюся з сусідкою радісною новиною  телефоном. Кажу, що  буде обновка на празник, - поринає у спогади п.Романія. – Але почула іншу невтішну звістку, що за роки дуже зносилася покрівля каплиці, тече і потрібно негайно робити ремонт. «А хто тепер цим займеться? Нема молодих…Треба було швидше починати», - невтішно зауважила знайома. А мені ці слова не давали спокою. Тому почала шукати однодумців. Подзвонила Петру Гузару і вирішили маленькими кроками діяти. Згодом нашу ініціативу підтримало чимало краян і небайдужих людей ».

За словами Романії Готри, вона допомагала з матеріальної сторони, а п.Петро з сином взяли на себе клопоти щодо організації ремонтних робіт, долучалися фінансово. Краяни спершу закупили матеріали, почали з чорнових робіт, відтак перейшли до зведення стін, покрівлі тощо…  У процесі роботи до ініціативної групи коштами та працею долучилися й інші вихідці Кам’янки та небайдужі люди. І вже до храмового свята каплиця зустрічала прочан в оновлених «ризах».

Упродовж більш як пів року на місці старого дерев’яного ґанку  вдалося спорудити новий, зробити там ремонт, замінити підлогове покриття. Повністю змінено на храмі й  покрівлю на дороговартісну металопластикову,  виготовлено позолочений купол з хрестом. Оновлення зазнав і фасад каплиці, адже церковцю повністю перештукатурили, зробили фундамент, відмостку, провели брукування доріжок  та навіть  облаштування клумби й оновили хрести на вулиці.

І хоч більшість робіт завершено, пані Романія  не вважає справу доведеною до кінця. Вже виношує  нову ідею. У її мріях перетворити красиву й повну спокою Кам’янку на паломницький центр.  Адже святині з таким іменем - Покладання пояса Пресвятої Богородиці немає на Прикарпатті, тому хотілося б, щоб про неї дізналися інші.